На­зар Білик “Простір нав­ко­ло”

Ро­бота На­зара Біли­ка “Простір нав­ко­ло” про­дов­жує ге­нераль­ну лінію твор­чості скуль­пто­ра.

Во­на прис­вя­чена взаємодії лю­дини та ото­чу­ючо­го прос­то­ру, досліджен­ню спе­цифіки по­будо­ви фор­ми та сприй­нят­тя її на­шою свідомістю. З од­но­го бо­ку, цій ро­боті при­таман­ний ан­тро­поцен­тризм, во­на сфо­кусо­вана на об­разі лю­дини, але з іншо­го – людські об­ри­си роз­чи­ня­ють­ся в іде­альній формі сфе­ри, а ра­зом з нею – в нав­ко­лишнь­ому ото­ченні.

Звер­та­ючись до конт­рфор­ми, яка в скуль­птурі пе­редує по­яві влас­не фор­ми, ав­тор ніби звер­тає свій пог­ляд на внутрішній світ і че­рез нь­ого ди­вить­ся на світ зовнішній, заг­ля­дає все­реди­ну са­мого про­цесу тво­рен­ня, злег­ка відсу­ва­ючи завісу таємниці, але ли­ша­ючи простір для здо­гаду.